Я зітхну.....Запалю обгорілу свічу.
Помічаю : не замки- твердині, не храми-
Скам‘янілий чорнозем- потріскані стіни плачу.
Піднялись озиваючись в десятиліттях
З далини, аж немов з кам‘яноі гори надійшли.
Придивляючись:
«Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо:
Тридцять три.
Учні РГГ долучились до вшанування пам‘яті жертв Голодомору 1932-33 років.
На годині спілкування вони озирнулись в минуле, намагаючись переосмислити та зрозуміти причини великої трагедії українського народу, котра своїм чорним крилом зачепила і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об‘єднувати нас одним спогадом, одним сумом, однією надією.
Олена Федорчук
