Триває восьмий місяць повномасштабного вторгнення російський агресорів на українську землю. Українці мужньо обороняють свою волю та незалежність.

Є непоправні втрати, біль, сльози, руйнування та намагання нас залякати та знищити. Але наш народ стійко переносить усі виклики та жахи війни. Знову і знову війна стимулює українців виплескувати свої емоції у творчість. До цього спонукають різні події та новини. Однією з таких новин була звістка про те, що наших мужніх захисників «Азовсталі» нарешті визволили з ворожого полону. У полон захисники "Азовсталі" потрапили після того, як у травні покинули територію заводу. Таким був наказ. До цього увесь світ пишався мужністю та стійкістю «азовців». Про них напишуть ще багато книжок та знімуть фільмів. А сьогодні пропонуємо вам вірш, який написала учениця 8-В класу Холод Валерія. Дівчинка, ніби трансформувалася у тіло мужнього захисника, та від його імені висловила свої емоції. Це вийшло дуже щемно та емоційно. Бажаємо Валерії подальшого натхнення та чекаємо на нові вірші. Слава Україні! Героям Слава!

" Від Азовця"

Сонце, тримайся,
моя сила – любов.
Не плач моя люба,
повернемось знов

Моє серце-це Сталь.
Моя віра Азов!
Не плач кохана,
ми воскреснемо знов.

Так люба, лячно тут, знай,
Але ми тримаємося, ми - Сталь!
Про сон спокійний, чесно я забув,
Ворог постійно стоїть тут.

Давно вже не чув я
сміх свого друга.
Його вбила якась
російська злодюга.

Мила, стою тут,
за тебе, за сина!
За неньку Вкраїну,
яка мене зростила.

Знаєш, я чую
всі твої молитви.
І вони мені дають
наснагу жити!

Буває, коли не чую вибухи,
Сідаю я, і мрію про таку годину,
коли бандура розвеселить
сумну днину.

Коли і пташка заспіває
про калину.
Тоді і ми з тобою
разом, кожну хвилину

Будемо любити
нашу вільну Країну!!!