Я зітхну.....Запалю обгорілу свічу.

Помічаю : не замки- твердині, не храми-

Скам‘янілий чорнозем- потріскані стіни плачу.

Піднялись озиваючись в десятиліттях

З далини, аж немов з кам‘яноі гори надійшли.

Придивляючись:

«Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо:

Тридцять три.

Учні РГГ долучились до вшанування пам‘яті жертв Голодомору 1932-33 років.

На годині спілкування вони озирнулись в минуле, намагаючись переосмислити та зрозуміти причини великої трагедії українського народу, котра своїм чорним крилом зачепила і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об‘єднувати нас одним спогадом, одним сумом, однією надією.

Олена Федорчук